Делікатне правління: 7 квір-представників королівських родин у історії
Квір-люди існували завжди. Біда в тому, що залежно від глибини знань істориків про квір-особистостей і культуру, а також від того, як вони інтерпретують факти, квір-люди різних епох не завжди здобувають належного визнання. Але серед багатьох добре відомих квір-імен протягом плину років є деякі, хто був при владі більше за решту. Дехто з них був навіть квір-членом королівських родин.
Як ви побачите із цієї статті, через деяких квір-представників королівських сімей було утворено евфемізми гомосексуальності; багато хто доклався до порушення ґендерних норм; а деякі досить потужно протистояли фашизму чи чомусь подібному. Загалом, квір-члени королівських родин досить значно повпливали на суспільство, хоча часто-густо їхній вплив і історії менше розповсюджені чи взагалі невідомі широкому загалові.
У якості ще одного нашого екскурсу до квір-історії – ось 7 квір-представників королівських сімей, які нам видаються особливо цікавими:
1. Імператор Лю Сінь династії Хань (27 до н.е. – 1 до н.е., Китай)
Імператор Лю Сінь мав близькі стосунки з Дун Сянем, політиком, що швидко досяг успіху, найімовірніше – саме завдяки цим стосункам. Евфемізм гомосексуальності – “пристрасть відрізаного рукава” – навіть походить із історії їхніх стосунків. Ці двоє часто спали разом на солом’яному килимку. Якось імператор Лю Сінь прокинувся раніше за Дун Сяня, але через те, що голова Сяня була на рукаві Лю, він вирішив відрізати рукав, а не будити його. Ця історична постать – лише один приклад тривалої квір-історії Китаю (яку ця країна безжально намагається останнім часом стерти).
2. Королева Нзінґа Мбанде (1583 – 1663, Ндонґо та Матамба)
Однієї з цікавих квір-представниць королівських родин є королева Нзінґа Мбанде, також відома як “Жінка-король”. Вона правила в королівствах Ндонґо та Матамба (північ сучасної Анґоли) і прийшла до влади після смерті батька та брата. Вона відгукувалася лише на слово “Король” і носила як чоловічий, так і жіночий одяг, таким чином порушуючи прийняту ґендерну бінарність. Нам до вподоби ґендерно нонконформістський король.
3. Король Яків I (1566 – 1625, Англія, Шотландія, Ірландія)
Король Яків мав цілий оберемок коханців, але, певно, найвідомішим із них був Джордж Вільєрс, 1-ий герцог Бекінгемський. Існував навіть потаємний прохід із кімнати Якова до Вільєрса. Як і багато хто з квір-представників королівських родин, ці двоє обмінювалися численними романтичними листами. У них на прихильність Якова Вільєрс відповідав взаємністю, якось написавши: “Я житиму та помру твоїм коханцем”.
4. Королева Христина (1626 – 1689, Швеція)
Королева Христина порушила ґендерні норми, часто вдягаючись, як чоловік. Також вона була дуже освіченою – якими зазвичай були чоловіки-члени королівських сімей. Також Христина мала близькі, душевні (а можливо й романтичні) стосунки з Еббою Спарре. Вона спричинила величезний скандал, відмовившись виходити заміж і вирішивши зректися трону. Коли 1654-го року їй це дозволили, вона переїхала до Риму, звідки продовжила писати пристрасні листи Спарре ще довший час після від’їзду зі Швеції.
5. Королева Анна (1665 – 1714, Велика Британія)
Іще одна потенційно квір-королівська особа – королева Великої Британії Анна. Хоча вчені не зовсім певні щодо сексуальності королеви Анни, вважається, що вона була замішана в лесбійському любовному трикутнику. Сара Черчілль, герцогиня Мальборо, мала близькі стосунки з Анною, але з часом вони розійшлися через політичні переконання. Під час цього розставання у Анни з’явилися тісні стосунки з Ебіґейл Мешем, кузиною Сари. Ебіґейл стала однією з фавориток Анни, і через прихильність Анни до Ебіґейл Сара надзвичайно сильно ревнувала. У справді драматичному королівському стилі їхня розлука завершилася тим, що Анні довелося вигадати обвинувачення у розтраті, щоб вигнати Сару з її чоловіком із королівського двору. (Усе це може здаватись знайомим тим, хто бачив стрічку “Фаворитка” із Олівією Колмен у ролі королеви Анни, Рейчел Вайц у ролі леді Сари та Еммою Стоун у ролі Ебіґейл.)
6. Принцеса Ізабелла Пармська (1741 – 1763, Австрія)
Принцеса Ізабелла Пармська була глибоко нещасною в шлюбі з австрійським ерцгерцогом Йосипом, але вона таки віднайшла своє щастя з сестрою свого чоловіка, ерцгерцогинею Марією Христиною. Ізабелла надсилала Марії купу листів, переповнених почуттями і сильним коханням до ерцгерцогині, серед яких були й такі поетичні та романтичні твердження: “Мені казали, що день починається з Бога. Однак я починаю день із думки про об’єкт моєї любові, бо думаю я про неї невпинно”, або “Я шалено закохана в тебе, доброчесно чи до чорта, я кохаю тебе, і кохатиму аж до могили”. Це натхненні слова однієї з наших улюблених представниць королівської родини.
7. Луіса Ісабель Альварес де Толедо, 21-ша герцогиня Медіна-Сідонія (1936 – 2008, Іспанія)
Луіса Ісабель Альварес де Толедо – одна з наших новеньких улюблених представниць королівських сімей. За прізвиськом “la Duquesa Roja” або “Червона герцогиня”, Луіса Ісабель була рішучою антифранкісткою та продемократичною активісткою настільки, що в 1960-ті за її погляди її було ув’язнено. Луіса Ісабель вийшла заміж в 1955-му році та мала трьох дітей. Вона розійшлася зі своїм чоловіком 1958-го, і вони жили окремо аж до розлучення в 2005-му році. За одинадцять годин до смерті, 7-го березня 2008-го, Луіса Ісабель одружилася зі своєю давньою партнеркою та секретаркою ще з 1983-го року, Ліліаною Марією Дальманн, розписавшись із нею на смертному ложі.
Чи знали ви про когось із цих квір-представників королівських родин?
Переклав українською користувач Hornet @7egga
