Трагічний момент гей-пари у фільмі “Воно” заснований на реальній історії Чарлі Говарда
Ремейки фільму “Воно” 2017 та 2019 років 1 та 2 частини зарекомендували себе як улюблені фільми жахів (засновані на книзі “Воно” майстра жанру Стівена Кінга), але чи знаєте ви, що коротка сюжетна лінія гей-пари в останньому фільмі (і книзі) була заснована на реальних подіях? Так, ця правдива історія “Воно” заснована на трагедії Чарлі Говарда з міста Бангор, штат Мен.
Перш ніж ми продовжимо, хочу наголосити, що ця стаття містить деякі спойлери з “Воно 2“. Якщо ви ще не читали книгу або не дивилися фільм, то краще зробіть це просто зараз.
Чарлі Говард
Чарлі Говард (Фото люб’язно надано Bangor Daily News)
Чарлі Говард народився в Портсмуті, штат Нью-Гемпшир (New Hampshire). Він був маленького зросту, і з нього часто знущалися через його ріст, астму і сексуальну орієнтацію. Говарда так булили, що він вирішив не йти на випускний у середній школі, щоб позбавити свою родину лишніх мук, якими було наповнене його шкільне життя.
У січні 1984 року, у віці 23 років, після розриву стосунків він переїхав до Бангора, штат Мен. Місяць він прожив у своїх друзів Пола Ноддіна та Скотта Гамільтона, але через певні обставини Ноддін та Гамільтон переконали Чарлі Говарда повернутися назад додому в Портсмут і жити з сім’єю.
Однак все вирішилося за тиждень, і його друзі запросили Говарда знову пожити у них. Його життя налагоджувалося; він приєднався до унітаріанської церкви, а також групи підтримки. Він знайшов людей, які прийняли його таким, яким він є, і хлопець знайшов власну квартиру та завів кошеня.
На жаль, Говард, як і раніше, стикався з гомофобією з боку жителів Бангора в цілому. Його часто висміювали та мучили. Якось гомофоби навіть задушили його кошеня і залишили тіло на порозі його будинку.
“Воно“, справжня історія
Троє чоловіків, які вбили Чарлі Говарда, після засідання суду 9 липня 1984 року. Підозрювані (зліва направо): Деніел Несс, Джеймс Френсіс Бейнс та Шон І. Мабрі. (Фото надане Bangor Daily News)
7 липня 1984 – всього через шість місяців після переїзду в Бангор – Чарлі Говард разом з другом Роєм Огденом повертався після вечері групи підтримки. Говард і Огден йшли на пошту, щоб забрати листи Говарда, але на їхньому шляху почала гальмувати машина з п’ятьма школярами. Це були 16-річний Шон Мабрі, 17-річний Деніел Несс та 15-річний Джим Бейнс, а також дві дівчинки.
Ці троє хлопчиків і раніше турбували Чарлі. Говард почав тікати, коли побачив їхню машину. Молодики кинулися в погоню і впіймали його, коли він упав. Говард не міг віддихатися через астму. Хлопці почали бити і штовхати його. Джим Бейнс запропонував скинути Говарда з мосту. Інші хлопці погодилися, Бейнс з Нессом схопили Говарда.
Чарлі Говард благав їх відпустити його, оскільки той не вмів плавати. Проте Бейнс і Несс не відреагували і продовжували штовхати його через перила. Мабрі зробив останній поштовх. Рой Огден зміг втекти, і хоча трійця погрожувала йому, він увімкнув першу пожежну сигналізацію, яку знайшов.
Через кілька годин тіло Чарлі Говарда знайшли. Згідно з результатами розтину, у Говарда стався напад астми, і він потонув. Хоча хлопці хвалилися тим, що відгамселили гея Говарда, наступного дня дівчатка з машини розповіли поліції про те, що сталося, і Бейнс, Несс, Мебрі були заарештовані.
Меморіал Чарлі Говарда
У понеділок, 1 жовтня 1984 року, Бейнс, Несс та Мебрі визнали себе винними у ненавмисному вбивстві. Вони були засуджені до ув’язнення в Молодіжному центрі штату Мен до 28 лютого 1988 року, тобто приблизно на три з половиною роки, проте Бейнса було звільнено через два роки, а Мебрі – через 22 місяці. 7 липня, день смерті Говарда, тепер щорічно відзначається як День толерантності у Бангорі.
Історії Чарлі Говарда у фільмі “Воно”
Пенівайз, танцюючий клоун
Версія історії Чарлі Говарда, яка з’являється в “Воно 2” та в книзі, дуже схожа на реальні події.
У книзі Дон Хагарті та Адріан Меллон відвідують ярмарок у маленькому містечку Деррі, штат Мен. На пару нападають хулігани, але коли Меллон відмовляється відступати, вони “гамселять його, б’ють ножем, а потім скидають з мосту, залишаючи вмирати на мілководді на глибині 23 футів”. Потім Пеннівайз з’їдає Меллона, а Хагарті та один із хуліганів спостерігають за тим, що відбувається.
Багато з тих, хто читав книгу Стівена Кінга і ті, хто дивився фільм, поняття не мали, що ця болісна сцена була заснована на реальному випадку з життя, з яким був знайомий сам Кінг.
Чи знали ви про Чарлі Говарда та правдиву історію “Воно“?