Все ще з нами, все ще квір: становлення зін-культури ЛГБТК

(Зін – це аматорське малотиражне незалежне видання – невеличкий журнал)

По суті, зіни, та квір-зіни зокрема, завжди були протестом проти нормальності та цензури. Вони не тільки надають платформу для вільної думки, але й надають художникам, які не відповідають очікуванням мейнстрім-медіа, можливість поділитися своїм мистецтвом, модою, фотографіями та іншими творами – часто без цензури – з однодумцями.

У 2001 році журнал “BUTT” (“Дупа”) – “міжнародний підорський журнал для зацікавлених гомосексуалів та чоловіків, які їх люблять” – очолив відродження квір-зінів, створюючи те, що привертало увагу, насамперед своїми нецензурованими образами та відвертими інтерв’ю. Надрукований на рожевому папері жирним чорним чорнилом, зін увірвався в мейнстрім у 2005 році, коли “The Guardian” назвав “BUTT” одним із найкращих журналів року.

І хоча випуск видання припинився в 2011, його вплив на квір-зіни, безсумнівно, стимулював співтовариство продовжувати ділитися голосами і думками тих, хто відчуває, що вони живуть в тіні. Такі видання як «Cakeboy», «meat» і «Elska» – останнє з яких видання про фотографію, культуру та подорожі, що виходить раз на два місяці та найкращим чином може бути описано як «наполовину інтелектуальний квір-пінап-журнал, наполовину сексуальний антропологічний журнал» – процвітають на ринку і за відсутності журналу “BUTT“.

Насправді зін-культура з’явилася ще в 70-х та 80-х роках і була важливою формою активізму – протиборством нормі – що було вкрай необхідним для отримання точок зору та фактів, які інакше не можливо було поширювати. Зокрема, життя під час епідемії ВІЛ-інфекції призвело до зростання квір-зинів, щоб побороти міфи та омани, пов’язані з квір-громадою в той час.

Завдяки інтернету, можливо, ви думаєте, що культура сучасного зіну перейшла у формат гарячих фото у різноманітних блогах. Але насправді, сьогодні друкований зін є таким же актуальним, як і раніше.

У відповідь на нинішню ситуацію з фейк-новинами та сумнівною політикою, популярність квір-зінів знову зростає – читачі шукають правду і автентичність. Цензура в мистецтві, фотографії та письменництві призвела до того, що люди знову звертаються до зінів за правдивою репрезентацією та різноплановим контентом.

“Ми хотіли створити видання, яке б запропонувало платформу для відкритого та чесного обговорення складних тем, – каже Розі Фай Елліс (Rosie Faye Ellis), онлайн-редактор “Sister” (“Сестра”). – Я думаю, що це саме те, чого завжди не вистачає в мейнстрім-медіа.” Створене у 2012 році, “Sister” – це незалежне феміністське видання, що виходить два рази на рік. Зін став частиною заключного проєкту головного редактора Беккі Хілл (Beccy Hill) в університеті. Поєднуючи моду, культуру і фемінізм, видання випускається до цих пір.

«Все дуже відрепетирувано, один і той же контент повторюється знову і знову», – поділилася Елліс з Hornet про мейнстрімні медіа. «Ми цього не хочемо, ми хочемо працювати з темами, до яких більшість людей навіть боїться підійти, намагаємося постійно боротися за зміни, надаючи для цього свою платформу».

Саме в цьому незалежні квір-зіни завжди матимуть перевагу над основними носіями інформації. Без обмежень з боку рекламодавців, схвалення членів правління або необхідності супермаркетів продавати якомога більше копій, квір-зіни можуть краще представляти громаду, обмінюючись історіями та своїми баченнями, які великі корпорації ніколи не змогли б опублікувати.

“Хоча за останні 10 років відбулися суттєві зміни, гей-ЗМІ, як правило, сповнені однотипних “качків” з ідеальними тілами, які насправді не представляють хлопців, яких я знаю, або хлопців, яких я уявляю”, – каже Адріан Лурі (Adrian Lourie), головний редактор «meat» («м’ясо»). Його видання – це гей-пінап живопис, який досяг культового статусу та всесвітнього визнання з моменту заснування у 2010 році. Зін вшановує справжню красу чоловіків завдяки неретушованим природнім фото. “Це альтернативний погляд на те, що робить пінап”, – говорить Лурі Hornet.

І поки ми спостерігаємо, як в умовах існуючої економіки все більше і більше видань припиняють друкувати свої випуски, переходячи на цифровий формат, друковані квір-зіни процвітають. Насправді, в цьому і полягає суть.

“Ми маємо можливість сьогодні редагувати та видаляти так багато речей про себе в інтернеті”, – каже Елліс із зіну “Sister”. “Все в наших телефонах, які постійно перебувають у нас в руках, тож ми втрачаємо справжні людські зв’язки. Тримаючи зін – фізичну копію – він відчувається для нас більш особливим і рідкісним, ніж коли-небудь раніше”.

Лурі із зіну “meat” погоджується з Елліс: “Абсолютно точно відчувалося, що друковані медіа вмирали, коли я починав. Я вважаю, що відродження культури зінів стало свого роду реакцією на те, що відбувається”.

 «Я думаю, що привабливість зінів складається з відчутності досвіду. Запах, тактильне відчуття, читання, та колекціонування чогось – це все має особливу цінність і не може бути отримано цифровим шляхом. ”- ділиться Адріан Лурі, головний редактор “meat“

Оскільки друкований формат є найкращим для квір-зінів, не можна не користатися досягненнями цифрового століття. Соціальні медіа є життєво важливим інструментом для поширення слова квір-зінів, а також для того, щоб люди могли купувати копії або замовити їх у книгарнях. “Ми повністю розуміємо, наскільки важливим є цифровий простір зараз, і ми з радістю використовуємо можливості, які він нам дає”, – каже Елліс. “Аудиторія, з якою ми маємо можливість контактувати в інтернеті, для нас дивовижна і безцінна. Особливо, коли мова йде про співпрацю з іншими творчими одиницями”.

Але соціальні мережі самі по собі мають обмеження, особливо для квір-зінів без цензури, як “meat“. “Обмеження, які Instagram та Facebook накладають до контенту, який вони дозволяють, є проблематичними для будь-якого еротичного або навіть злегка провокаційного матеріалу – або, смію сказати, занадто геївського”, – розповідає Лурі Hornet. “Мій обліковий запис було заблоковано двічі за рік через досить нешкідливі зображення, що дуже засмучує”.

Широко відоме нововведення Tumblr щодо заборони на дорослий контент виключає для зінів зі списку майданчиків для маркетингу ще одну соціальну мережу. Зін «Elska» зазначив на початку грудня, що вони швидше видалять свій профіль на Tumblr, ніж будуть підлаштовуватися під нові стандарти майданчика. «Перетворення Tumblr в черговий мас-маркет майданчик робить його марним», – висловилися співробітники «Elska» у Facebook.

Але необхідність в незалежних, реалістичних точках зору буде тільки зростати. “Оскільки ми знаходимося в такий конфліктний та непростий час у соціально-політичному плані, я думаю, що зіни стануть тим самим способом, у який ми зможемо донести світові те, що хочемо, – формою протесту в певному сенсі”, – каже Елліс. “Я думаю, що через п’ять років друк та зіни будуть більш затребувані, ніж будь-коли”.

Засновники квір-зінів також спостерігають підвищений попит з боку власників магазинів та книгарень, які шукають різноплановий контент, якого не має у провідних журналах. “Зіни, безумовно, розглядаються як важливе доповнення на прилавках багатьох гей-книгарень, кількість яких постійно зменшується”, – додає Лурі з “meat“.

Квір-зіни будуть продовжувати процвітати до тих пір, поки буде існувати необхідність у більш “реальному” погляді на наше ком’юніті та його культуру, ніж пропонують основні альтернативи. І швидше за все, друкований формат, як і раніше, залишиться найкращим вибором для прихильників зінів.

“Коли щось друкується, воно залишається назавжди, і ви можете у будь-який час повернутися до нього”, – каже Елліс. “Ми сподіваємось, що люди зможуть взяти копію “Sister” трирічної давнини, і вона все ще буде актуальною”.

Ви можете підтримати квір-зіни та зін-культуру, придбавши один (або кілька) примірників в інтернеті.

Ця історія була вперше опублікована 12 грудня 2018 року.

Переклав українською користувач Hornet Oliva