Ми зібрали найсексуальніші зображення Сатани в мистецтві та поп-культурі
Сексуальний Диявол, лячний Сатана, Лукавий… чи є у вас улюблене зображення Сатани?
Усім подобаються поганці, правда ж? Із початку часів – можливо, навіть буквально – людей зачаровували лиходії, грішники та сексапільність, притаманна цим небезпечним суб’єктам.
Нас приваблюють антагоністи, яких часто грають такі ловеласи, як Ніколай Костер-Валдау у “Грі престолів” або Майкл Б. Джордан у “Чорній Пантері”, і яких часто-густо прописують більш чарівними, аніж сами́х головних героїв. Трагічне минуле, складні почуття, шанс на спокуту… ми, споживачі медіа, пожираємо цей контент, адже він нам цікавий, і, можливо, задає важливі запитання щодо нашої власної точки зору. Здається, ми так робили століттями, ще від Первісного Негідника, янгола, що повстав і впав у неласку.
Зовнішній вигляд Сатани мінявся протягом років, часів і засобів зображення, втім на кожну картинку, що мала би жахати, завжди знайдеться не менш зваблива версія – сексуальна, з пухкими губками та підкачаними м’язами.
І це логічно. Хіба першим вчинком Диявола не стало спокушання Єви з’їсти яблуко з Едему? Певним чином Сатана і має бути привабливим – це невід’ємна складова його характеру. Проте… наскільки саме він має бути привабливим? Що я маю на увазі: наскільки сексапільність Сатани в дусі точності, а наскільки – просто в дусі виключно збудження?
Тут ми підсумували сексуальні зображення Сатани ще з XVIII століття аж до сьогодні:
1. “Сатана скликає свої легіони” сера Томаса Лоуренса (1797)
Наш перший сексі Сатана дещо лякає… але він у відпадній формі. Практично оголена, його показна м’язиста фігура представляє рядок з епічної поеми Мілтона “Втрачений рай”: “Прокинься, підведись, або назавжди будь пропащим”.
Девід Біндмен (David Bindman) в роботі “Тінь гільйотини. Британія та Французька революція” пише, що англійським митцям того часу можна було вважати виклик Сатани Богові “героїчним”, а також “прикладом опору віддаленій і деспотичній силі”. Картину сера Лоуренса можна відшукати в Королівській Академії Мистецтв у Лондоні, в Англії, та, схоже, маркетингова команда добре розуміє привабливість сексуального зображення Сатани. На їхньому вебсайті написано: “Приходьте та відвідайте Сатану власною персоною…”
2. “Занепалий янгол” Александра Кабанеля (1847)
Французькому митцеві Кабанелю було 24, коли він створив це полотно. Про що він думав? Чому цей сексапільний Сатана – аж такий сексапільний? Схоже, він заглядає мені просто в душу, та я й не проти.
Імовірно, найвідомішою картиною Кабанеля є “Народження Венери”, проте його зображення Сатани запам’ятовується найбільше.
3. “Le génie du mal” Ґійома Ґефса (1848)
У перекладі назва означає “Геній зла” чи “Дух зла”, і цю скульптуру було замовлено 1837-го року, як складову амвона в Катедрі Святого Павла у Льєжі в Бельгії.
Спершу замовлення було зроблено молодшому братові Ґійома – Жозефові, чий проєкт виявився надто суперечливим, і не відображав християнські ідеали. Версію Люцифера Жозефа критикували, як “надто величну”; преса буквально хвилювалася, що він відволікатиме гарненьких дівчат від прослуховування проповідей, настільки сексуальним був той Люцифер.
Версію Ґійома встановили у 1848-му році, та… якимось чином це зображення Сатани ще сексуальніше за варіант брата.
4. “Fuente del Ángel Caído” Рікардо Белльвера (1877)
Встановлений у парку Ретіро в Мадриді, “Фонтан занепалого янгола” – це основна туристична принада столиці Іспанії. І не так уже й важко збагнути, чому. Він зворушливий, які і всі хороші Дияволи, схилився на скелю, оголений, і змії огорнули його ноги.
Так само, як і сера Томаса Лоуренса, при створенні цієї розкішної скульптури Белльвера теж надихнули віршовані рядки Мілтона “Втраченого раю”. І, що цікаво, вона стоїть на висоті рівно 666 метрів над рівнем моря. Страх!
5. Вінсент Прайс у “Історії людства” (1957)
“Історія людства” – це як раз те, чим і здається, і з часом вона опинилася в списку 50 найгірших фільмів усіх часів. Однак Вінсент Прайс завжди володів зловісно сексапільними якостями, на відміну від настрою Бели Луґоші чи Ґомеса Аддамса, і ті самі якості він використовує, зображуючи Диявола.
Він елегантний, він стильний, і він робить так, що за ним хочеться спостерігати. (Тут я на договірній основі зобов’язаний згадати, що пародія Білла Гейдера на Вінсента Прайса у шоу “Saturday Night Live” не просто чудова, але також зловісно сексапільна. Автор цієї статті обожнює Білла Гейдера.)
6. Віґґо Мортенсен у “Пророцтві” (1995)
Віґґо Мортенсен ніколи не був непривабливим, навіть коли він в усьому чорному припадає на купу цеглин, зализавши волосся назад і погрожуючи Вірджинії Медсен.
“Я – перший янгол”, каже він із найніжнішою посмішкою, яку можна уявити. “Колись мене любили більше за всіх решта”. Це водночас так моторошно і так сексапільно, що у вас точно тілом побіжать мурахи. Чи прискориться серцебиття.
7. Аль Пачіно в “Адвокаті Диявола” (1997)
Там є Кіану. Там є Шарліз. Усі в цій стрічці – сексуальніше не буває, і сам Диявол – ні в якому разі не виключення. Сексуальний Сатана Аля Пачіно настільки ошатний, що на нього неможливо не дивитися; настільки, що його відсутність помітна в кожній сцені, де його немає. Так, хочеться поспостерігати за стосунками Кевіна та Мері Енн у їхній ідеальній нью-йоркській квартирі. Але в той самий час думаєш: “А де Він? Що Він робить? Що Він собі планує?”
8. Роботи Роберто Феррі (1978- )
Феррі – сучасний італійський митець, що черпає натхнення у митців епохи бароко, наприклад, у Караваджо. Його твори бездоганні, а зображення Занепалого Янгола (вище) особливо доводить, що наше зачарування небесами, пеклом, Сатаною та гріхопадінням ще далеке від завершення.
Дві інших його роботи – “Люцифер” (вище) та “Син ранку” – також насичені сексуальністю; остання зображує Сатану у вигляді повністю оголеного янгола з чорними крилами, уві сні та, здавалось би, спокої. Вираз його обличчя настільки хлопчачий і безтурботний, що ідеально передає, що саме таке принадне та небезпечне в Дияволі.
9. Майкл Ленгдон у “Американській історії жахів” (2018)
Гаразд, суворо кажучи, Майкл Ленгдон – не сам Сатана, а син Сатани. Однак ми не могли не врахувати його в нашому списку з очевидних причин, і ці причини – те, що він… дуже, дуже сексапільний. І знову варто спитати: Чому? Чому він такий привабливий? Навіщо брати на роль Коді Ферна, на якого хочеться витріщатися до кінця віку?
10. Люцифер Самаель Морнінгстар зі всесвіту DC (1989- )
Спершу створений Нілом Ґейманом для “Пісочного чоловіка”, цей Люцифер змучився управляти Пеклом і пішов, щоб відкрити бар із піаністом у Лос-Анджелесі. Він невгамовний, він сексуальний, і у нього навіть є власний телесеріал на Нетфліксі, де його грає Том Елліс. Що найпривабливіше у цьому зображенні Сатани? Він зрозумілий і близький. Більше за все йому потрібна свобода – від Бога та від долі.
11. Lil Nas X у “Montero (Call Me By Your Name)” (2021)
Він танцює у Сатани на колінах. Він вбиває Сатану. Він захоплює владу в якості нового Короля Пекла. Lil Nas X у “MONTERO (Call Me By Your Name)” такий сексапільний, що консерватори лютують. А що може бути сексуальніше за це?
Існує відома цитата Марка Твена: “Проте хто молиться за Сатану? Хто за вісімнадцять століть виявив звичайну людяність і помолився за того грішника, який найбільше цього потребував…?”
Що ж, певним чином це зробили ми. Ми вирізьблюємо йому прекрасні статуї, створюємо твори, в яких він нескінченно цікавий і страшенно сексапільний. Ми зображуємо його так, як ніколи не зображуємо Всевишнього: сексуальним, таємничим, привабливим. Ми настільки зачаровані Сатаною та усіма його виявами, що продовжуємо його саме так зображати – рік за роком.
Імовірно, це про щось таки свідчить, якщо нас так тягне темрява, неймовірне, спокусливе. Не виключено, що ми тримаємо дзеркало навпроти наших власних недоліків, наших найтемніших помислів, біля канату, на якому ми балансуємо між порушенням правил і слідуванням їм.
Або можливо нас просто дуже, дуже сильно збуджує Сатана.
Яке сексуальне зображення Сатани ви вважаєте найсексуальнішим? У вас є улюблене зображення Сатани в мистецтві та поп-культурі?
Переклав українською користувач Hornet @7egga
