Новий фільм Клуні “Ніжний бар” милий та цікавий, але залишає відчуття: “І це все?”
“Ніжний бар“, заснований на мемуарах Дж. Р. Мерінгера, це скромна сімейна драма режисера Джорджа Клуні. Може здатися, що події відбуваються через багато років після кінця світової науково-фантастичної драми “Північне небо” 2020-х років, але якщо розкласти їх на частини, то в основному це камерні фрагменти про узи, які нас пов’язують (і душать, і пригнічують, і , так, підтримують нас).
“Північне небо” було зустрінуто не дуже добре. Можливо, час був невдалим для сімейної драми, що розгортається на тлі останніх днів Землі, оскільки ми й самі були у розпалі власної пандемії, але я вважаю фільм витонченим та розміреним. У “Ніжному барі” представлено добродушну гру Бена Аффлека в ролі дядька Чарлі, який бере свого багатостраждального племінника JR (Даніель Раньєрі в дитинстві; Тай Шерідан у дорослому віці) під своє крило, коли його волелюбна мати (Лілі Рейб) повертається до сімейного будинку на Лонг- Айленд. У фільмі багато крутих акторів та він не перевантажений емоційно.
“Правда в тому, що фільм розповідає – і я ненавиджу кліше – як знайти те відчуття спільности, ту групу людей, які підтримують і люблять дітей і вірять у них, де б вони не були”, – сказав Бен Аффлек. “Я дійсно пишаюся цим фільмом. Я люблю його. Мені подобаються не всі фільми, в яких я знімаюся. Не всі вони такі, як треба. Але ця історія дійсно знайшла відгук у мені і фільм неймовірно добре зроблений Джорджем”.
Аффлек не помиляється. Клуні стійко керує акторським складом та сценарієм від перших днів, коли JR повертається у лоно своєї великої сім’ї, виявляючи інтерес до того, щоб стати письменником, та до моменту, коли старшим JR виконує мрію своєї матері, вирушає в Єль. Раньєрі – милий, врівноважений актор, і він привертає більше нашої емоційної уваги, ніж Шерідан старшого віку в коледжі (я маю на увазі, та лади, він відважний, чарівний хлопчик!). І все ж, за винятком Аффлека і Лілі Рейб, які завжди прикрашають сцену, в якій вони знімаються, фільм дитися можна, але він ніколи не був таким переконливим, яким мав бути.
Сам бар у “Ніжному барі” — який називається “Дікенс”, названий дядьком Чарлі на честь іншого Чарльза — це його власний персонаж, з безліччю персонажів-акторів як постійних клієнтів, які перетворюються в п’яний грецький хор, що спостерігає за випробуваннями та негараздами JR. Дядько Чарлі – постать його батька, оскільки справжній відчужений батько JR – нікчемний радіо-ді-джей (Макс Мартіні, в режимі високої аморальності). Аффлек не переграє тут свою роль “Крутецького дядька”, і це чудово, оскільки концепція дядька Чарлі – це Бог серед чоловіків, тому його невимушений підхід до зближення та порад приносить полегшення.
Коли тобі цікаво від сцени до сцени, важко не залишати театр з думкою: “І це все?” Це ще один шлях молодого білого чоловіка до того, щоб стати письменником (що так само поширене, як історії про те, як він став наркоманом або вийшов на волю і тд). Але що особливого в цьому фільмі? Чому він заслуговує на нашу увагу? Чесно кажучи, не так багато. Єдиний персонаж, з яким ви хотіли б поспілкуватися та випити пива, – це дядько Чарлі. JR, на жаль, грає другорядну роль у своїй власній історії.
Фільм “Ніжний бар” режисера Джорджа Клуні з Беном Аффлеком, Таєм Шеріданом та Даніелем Раньєрі у головних ролях уже вийшов.
