Оригінал казки “Русалонька” був душероздираючою алегорією нерозділеного одностатевого кохання

Як багато з нас знає, джерела класики студії Дісней набагато похмуріші, ніж ті мультфільми, на яких ми виросли. В “Пітері Пені” Джеймса М. Баррі, Пітер вбиває пропащих хлопчиків. В “Горбані із Нотр-Дама” Віктора Гюго, горбань бачить, як Есмеральду привселюдно страчують через повішання. У “Попелюшці” братів Грімм, очі злих зведених сестер викльовують птиці. “Русалонька” Ганса Крістіана Андерсена теж не виняток, але за нею стоїть квір-передісторія, з якою мало хто знайомий.

В оригіналі казки, коли Русалонька обмінює свій плавник на ноги, вона відчуває нескінченний біль, кожен крок відчувається, наче ножем по шкірі. І в такому стані Русалоньку змушують танцювати для принца, тому вона не здатна вимовити ні слова. В кінці казки принц закохується в іншу дівчину (от скотобаза така), а убита горем Русалонька кидається в море і розчиняється в піні морський.

Хоча історія Русалоньки безсумнівно похмура, за нею стоїть гей-передісторія, яка зворушує душу.

Насправді, багато дослідників сходяться на думці, що Андерсена романтично приваблювали обидві статі, і об’єктом його кохання був Едвард Коллін, син його покровителя Йонаса Колліна. Молодший Коллін, схоже, не відповідав Гансу взаємністю, і, як наслідок, народилася велика історія про нерозділене кохання і страждання.

Ріктор Нортон, історик культури і літературний критик, писав:

В листах, адресованих його коханому юному другові Едварду Колліну в 1835-1836 роках, Андерсен говорив, “Наша дружба наче “Таємниця”, яку не потрібно аналізувати” і “Я жадаю тебе так, ніби ти прекрасна дівчина з Калабрії “. У казці “Русалонька“, написаній коли Коллін вирішив одружитися, Андерсен виставляє себе сексуальним аутсайдером, який втратив свого принца через іншу.

Рішення Андерсена зобразити себе, і свої гейські бажання, у вигляді казкової істоти, що мешкає в недосяжних глибинах підводного світу, не може бути просто збігом.

Його історія починається з рядка “У відкритому морі вода зовсім синя, як пелюстки гарненьких волошок, і прозора, як кришталь, – але дуже глибока! Така глибока, що жоден якір не дістане до дна”.

Він об’єднує свою сексуальність з примарним потойбічним світом, недосяжним і ще не відкритим. Це стає чимось, що він не може ніколи повністю зрозуміти, тому що чоловік, якого він бажає, не відповідає взаємністю.

Едвард Коллін визнав любов Андерсона набагато пізніше в своїх мемуарах: “Я не міг відповісти на його кохання, і це завдало йому багато страждань”.

Ви можете прочитати оригінал “Русалоньки” тут.

Чи знали ви про передісторію “Русалоньки“? Як вам ода Андерсена про нерозділене кохання?