І премію “Оскар” отримує: Принцеса Діана, яку зіграла Крістен Стюарт
Перші слова, які ми чуємо від принцеси Діани (Крістен Стюарт) в новому фільмі “Спенсер” – в кафе на заправці в Норфолку, коли вона сама їде в королівські маєтки Сандрінгема на різдвяні канікули, – це просте питання. “Блять, де я?”- запитує вона відвідувачів, які сидять з відкритими ротами і приголомшені, в захваті від того, що бачать принцесу у плоті в натовпі людей. Вона заблукала – в буквальному і метафоричному сенсі, – і питання мало подвійне значення, як проїхати по англійській сільській місцевості, а також це був крик душі.
Таким чином, ми знайомимося з культовою принцесою Ді в спекулятивному фільмі “Спенсер” Пабло Ларраїна, який охоплює час між Різдвом і Днем подарунків, коли втомлена від публічних промов головна героїня (Спенсер – це дівоче прізвище Діани), можливо, почала втечу з кігтів холоднокровного матріархату.
Замініть “матріархат” на “пресу”, яка також переслідувала Діану до кінця її життя, і ви відчуєте привабливість і розуміння персонажа акторкою Стюарт (хоча її виконання, безумовно, більш тонке, ніж можна було б припустити з цього поверхневого скорочення).
“У творчому плані для мене зараз весна”, – сказала вона. “Нещодавно зігравши Діану в цьому фільмі, цей досвід відкрив мене, і я просто відчуваю себе вищою, і я вклала більше світла в свою фізичну форму, працюючи над цим фільм, ніж будь-коли”.
Без сумніву, це найяскравіша гра Стюарт на екрані на сьогоднішній день. Для тих скептиків, які думають, що вона просто сумна дівчина, яка ходила як сновида у фільмах “Сутінки“, я б взяв до уваги, що вона була дійсно натхненна низкою ролей, починаючи з її ролі культової Джоан Джетт у “Втікачах” і закінчуючи її роботою з відомим французьким режисером Олів’є Ассаясом. (Стюарт залишається єдиною американкою, яка отримала французьку премію Сезар – їх премію Оскар – за її роль другого плану в “Зільс-Марії“.)
Тілесність, яку вона приносить Діані, просто надприродна; вона настільки володіє мовою свого тіла, що звільнення в її акторській грі пронизує до кісток. Вона може проникнути в глибини того пригнічення Королівською родиною та їх поплічниками (Тімоті Сполл в ролі зарозумілого майора Алістара Грегорі, призначеного наглядати за норовливою принцесою, ідеальна гнида), піддати сумніву її шлюб з зомбованих принцом Чарльзом (Джек Фартінг), кинути виклик королеві (Стелла Гонет) всілякими мікроагресіями і все ще мати час на спілкування зі своїми улюбленими дітьми або танцювати за примарними коридорами розкішного маєтку.
“Вона також з тих, хто не боїться сміятися, танцювати, плакати, робити все це на публіці і бути неохайною, але також просто бути тим, хто безсоромно кохає”, – сказала Стюарт. Це таке прекрасне почуття, нести світло”.
Спенсер, написаний Стівеном Найтом, не є звичайним біографічним фільмом. Перед його початком на екрані з’являється попередження, що фільм є “вигаданою історією, заснованою на справжній трагедії”, що дозволяє сценарію управляти уявними переживаннями і екстраполювати ними у міру необхідності. Деякі вигадані ідеї не працюють. Діану відвідує привид Анни Болейн, і ця метафора жорстока. Діана проводить більшу частину фільму, позбуваючись думки, щоб відвідати будинок свого дитинства, напівзруйнований і розташований прямо через поле від Сандрінгема, і вид цього маєтку в руїнах – занадто досконале візуальне посилання на психічний стан Діани. І фільм, хоча і повний чудових горизонтів і просторових переповнених кімнат, викликає клаустрофобію. Часто, дивлячись фільм Спенсер, ви можете відчути, що таке панічна атака.
Кілька вигаданих ідей, хоча і вельми підозрілих, працюють всупереч самим собі. Взаємодія між Стюарт і Саллі Хокінс в ролі її костюмерки Меггі (яка таємно закохана в принцесу) – приємна, хоча і непотрібна деталь. І композиція Діани в різних святкових нарядах, що кружляє по залах, трохи довгувата, хоча відчуття позачасовості, яке вона надає, і лірична делікатність Стюарт… ну, є і гірші способи потратити кілька секунд даремно.
Зрештою, я не впевнений, як я ставлюся до фільму Ларраіна. Насправді, ніхто не знає, що тут засноване на реальності, а що ні, не те щоб хтось повинен ходити в кіно за історичною достовірністю. Емоційно, однак, все здається справжнім. Стюарт так глибоко вкоренилася в її характер, що неможливо дистанціюватися від її Діани, і я думаю, що цей ефект є одночасно емпіричним і відштовхуючим, хоча вона робить зворотне перетворення. Вона позбавляє принцесу Діану її культового статусу і показує нам вразливу, дратівливу, перелякану і трепетно живу людську істоту, що ховається в середині неї. Вона долає недоліки фільму і без особливих зусиль просувається вперед в гонці за кращу жіночу роль цього року.
Прем’єра в Україні нового фільму “Спенсер” режисера Пабло Ларраїна з Крістен Стюарт в головній ролі вже зовсім скоро.
Переклав українською користувач Hornet @stranger09
