Заклик про допомогу: Дослідження вразливості ЛГБТІК-людей під час COVID-19
Ця стаття була написана Полом Янсеном (Paul Jansen), старшим радником з питань глобальної інформаційно-пропагандистської діяльності, OutRight Action International.
Незалежно від того, де ви це читаєте, я не сумніваюся, що ви відчуваєте наслідки пандемії COVID-19. Я теж їх відчуваю. Це стосується всіх нас. Всіх однаково, і в той же час по-різному.
Мені не потрібно вам казати, що представники ЛГБТІ є однією з найбільш вразливих груп людей у всьому світі. Ми стикаємося з насильством, утисками, відсутністю визнання — навіть з боку наших сімей. Багато де наші особистості криміналізують. У дуже небагатьох випадках ми насолоджуємося подобою справжньої рівності. І за часів пандемії все це посилюється. І через дуже специфічну природу нинішньої кризи – закриття громадських місць, карантин, а також «самоізоляцію», яка змушує нас залишатися вдома – все це посилюється ще більше.
Звіт від OutRight «Вразливість посилилася. Наслідки пандемії COVID-19 для ЛГБТІК-людей», малює лякаючу картину.
У всьому світі ЛГБТІ-люди надмірно перевищують середній рівень в неофіційному секторі, часто покладаються на щоденні виплати заробітної плати і виживають без юридичної допомоги на робочому місці. Занадто багато з нас не мали іншого вибору, окрім як продовжувати працювати, щоб не залишатися без зарплати. Дуже багато втратили роботу і змушені були повернутися додому, де їх ніхто не підтримує, де вони все ще стикаються з іншою загрозою — побутовим або сімейним насильством.
Ви використовуєте доконтактну профілактику або приймаєте антиретровірусні препарати? Або, можливо, проходите гормональне або інше лікування, при зміні статі? Ми чули про перебої в доступі до життєво необхідних ліків, або через надмірний попит на препарати, брак аптек і строгих заходів самоізоляції, або через те, що все, що не пов’язане з ковідом, порахували «несуттєвим», і препарати виявилися недоступні. У Сербії, наприклад, після завершення реалізації останнього гранту Глобального фонду з ВІЛ в країні кілька років тому, доступ до ліків від ВІЛ став вельми проблематичним. Один активіст сказав нам, що зараз дістати ліки практично неможливо. Гормони теж було важко отримати – більшість членів спільноти отримували їх з-за кордону, з Хорватії, що тепер, коли кордони закриті, є неможливим. Один активіст з Чилі сказав нам, що потрапити в лікарню майже нереально, і навіть якщо ви туди потрапите, вони кажуть, що у них немає гормонів. Подібні історії приходять з усіх куточків світу.
Пам’ятаєте, коли обрушилося цунамі в Індійському океані, або ураган «Катріна», або землетрус на Гаїті, і консервативні релігійні та інші лідери публічно звинуватили ЛГБТІ-людей в кризі? Те ж саме відбувається і зараз. Заяви про те, що КОВІД-19 є божественною відплатою за одностатеві стосунки і руйнування гетеронормативної гендерної ідентичності і самовираження, були зроблені, зокрема, в Гані, Гайані, Кенії, Ліберії, Росії, Уганді, Україні, Сполучених Штатах і Зімбабве. Це веде до подальшої стигматизації, ще більшої ненависті і ще більше відтісняє нас на окраїни суспільства.
Ви можете подумати, чим це відрізняється від будь-якої іншої кризи або будь-якої іншої схожої події? Ми завжди особливо вразливі, ми завжди стикаємося з дискримінацією та проблемами доступу до охорони здоров’я, нас завжди звинувачують у найбезглуздіших речах. Це дійсно так. Проблеми, з якими ми стикаємося, зараз лише посилюються. Цю ситуацію робить унікальною одна обставина, – експоненціально збільшує загрози і проблеми, з якими ми зустрічаємося, — це обмежений доступ до спільноти. Наші «вибрані сім’ї», наші громадські центри, заходи, організації, сайти та програми, такі як Hornet, – це рятувальний круг.
В даний час способи, якими ми можемо звернутися до нашої спільноти за підтримкою, обмежені тільки онлайн-середовищем і доступні лише тим людям, хто може вийти в інтернет. Кетрін Сілі з Сент-Люсії розповіла нам, що її організація запустила онлайн-консультаційну службу, і кілька людей подзвонили буквально з шафи, щоб їх не підслухали родичі. У той час як Тетяна в Росії розповіла нам, що заклики про допомогу, про житло, про їжу масово виросли, так як люди втратили роботу і не хочуть або не можуть повернутися в свої жорстокі сім’ї, але організації закриті і також змушені дотримуватися фізичної дистанції, в той час як ЛГБТ-притулок переповнений і знаходиться під карантином.
Як ви можете допомогти людям у таких обставинах? А як щодо юридичного прогресу? Забудьте про це! У Сербії були відкладені на невизначений термін як юридичні плани щодо визнання гендерної рівності, так і плани щодо легалізації одностатевих партнерств. Олена боїться, що вони були відкинуті назад на 10 років. Каспарс в Латвії також сказав, що переговори щодо партнерського законодавства були припинені.
І хоча деякі проблеми, з якими стикається наша спільнота прямо зараз, є посиленням того, з чим ми стикаємося день у день, відсутність спільноти робить це посилення приголомшливим, а потребу – величезною. Саме тому компанія OutRight запустила Глобальний фонд (Emergency Fund) підтримки в надзвичайній ситуації COVID-19 LGBTIQ, щоб допомогти ЛГБТІК-організації для підтримки наших спільнот по всьому світу в цій безпрецедентній кризі. Ми також продовжуємо нашу юридичну роботу – хоча і в режимі онлайн – для забезпечення того, щоб зусилля з реагування на кризу не залишали позаду наше глобальне співтовариство. Тому що зараз, можливо, більше, ніж будь-коли, ми потребуємо негайних дій з боку урядів, ООН та благодійного сектора, щоб запобігти гуманітарній кризі ЛГБТІК.
Автор статті Paul Jansen
