Після 14-річної перерви королівська інді-поп група The Aluminum Group повернулася з новою музикою
У той час, коли брати Джон і Френк Навін, відомі як The Aluminum Group, самостійно випустили свій дебютний альбом Wonder Boy у 1995 році, кількість відкритих ЛГБТК-артистів була незначною, а квір-контент все ще залишався новинкою на тлі пост-гранжевого розквіту альт-року. Їх звучання було дуже м’яким, провокаційним і, часом, неприємним. Тепер, через 14 років після завершення в 2008 році трилогії “Happyness” (Happyness, Morehappyness і Little Happyness), брати повернулися з однойменним новим альбомом The Aluminum Group. Чи прийшов нарешті час цим новаторам із Чикаго зайняти своє місце серед королів інді-попа? І чи взагалі воно їм треба?
“Єдиними щасливчиками, які заробляють гроші на музиці, є суперзірки та ті рідкісні інді-суперзірки”, – сказав Джон Навін. “Ми ніколи не потрапляли ні в ту, ні в іншу категорію. Я не знаю, чим керуються артисти. Сподіваюся, це не грошима. Тобто, гроші – це добре, це візитна картка, з їх допомогою ти потрапляєш усюди, але я ні на секунду не замислювався про це, тому що у нас цього не було. Ми заробили трішки, [і] досі заробляємо на гонорарах. Але в основному, як Бланш Дюбуа в “Трамваї“, ми покладалися на доброту незнайомців, у яких було більше грошей, ніж у нас. Нам з Френкі пощастило знати [і] любити людей, які набагато щедріші у фінансовому плані, ніж ми коли-небудь могли б бути, і тому вони багато разів допомагали нам. Багато з наших записів ніколи не були б завершені, якби не їх щедрість. Вони знають, а ми назавжди перед ними у боргу. Стимулом для нас з Френком було створення того, що ми любимо – ось і все. Решта приходить з часом”.
Ви можете відчути любов (і відбиток досвіду) в 10 треках the Aluminum Group. Брати по черзі виступають в якості вокалістів, хоча відрізнити їх один від одного практично неможливо – у обох томний тенор із заспокійливими низькими частотами і майже розмовний підхід до фразування, який привносить шепітну інтимність в їх відверті розповіді про життя геїв і не тільки.
Пісня “Colour My Lips” – це веселий орк-поп, шматочок з гулянь дреґ-квінс. У суперечливій композиції “Loosen the Knot” (яка також може бути тонким натяком на необхідність відкритих стосунків) обговорюється тема довготривалих стосунків. Свінг 60-х років в “Condo #9” – це спостереження за змінами мешканців і статусів, а також роздуми про швидкоминучість часу. А флірт, що лежить в основі “The Office Party” – це пісня про банальне розгульне життя, яка надихнула незліченну кількість порнофільмів (і ромкомів), хоча її тонкий танець двох чоловіків, які беруть участь в офісному сексі, буде знайомий багатьом, хто пам’ятає знайомства за допомогою кодів і сигналів (щоб зберегти сексуальні нахили в таємниці).
Aluminum Group – ерудовані, добре освічені люди – вони названі на честь дизайнерської колекції Джона Імза, і обидва брати прожили професійне життя далеко від світла обожнюваних інді-культів. Іноді вони можуть здатися занадто інтелектуальними, занадто холодними, але тільки в Сполучених Штатах інтелект використовується проти когось зневажливо. Для мене вони як більш м’яка версія Pet Shop Boys: веселі, трохи меланхолійні і дуже точні в своєму зображенні життя геїв (їхнього, звичайно, але це стосується і нас). Приємно вітати їх повернення, яке, як ми сподіваємося, стане переможним кроком у їхній кар’єрі.
The Aluminum Group, новий альбом групи The Aluminum Group, доступний на всіх платформах.
Переклав українською користувач Hornet Denis
