Квіркор: історія ЛГБТК-руху, який плювати хотів на респектабельність

Квіркор: історія ЛГБТК-руху, який плювати хотів на респектабельність

Be first to like this.

This post is also available in: English Español Français Português Русский ไทย 繁體中文

У середині 1980-х років — за часів злочинної бездіяльності адміністрації президента Рейгана у зв’язку з епідемією ВІЛ/СНІДу і зростанням впливу християнських груп, які нібито говорять від імені «моральної більшості», які звинувачували гомосексуальних людей за занепад «сімейних цінностей» – група панк-рок музикантів почали рух, що кидав виклик громадському несхваленню квірності за допомогою контркультурної музики, Зінів (самовидавних журналів), мистецтва і кіно. Цей рух згодом стане відомий як Квіркор (Queercore), і про нього нещодавно був знятий документальний фільм, присвячений історії та триваючому впливі.

Цей документальний фільм називається «Квіркор: як панки зробили революцію» (Queercore: How to Punk a Revolution), і в ньому знялися такі культові квір фігури як режисери Брюс Ла Брюс і Джон Вотерс, музикантки Бет Дітто, Кім Гордон і Пічес, квір перформери Дженезіс Пі-Оррідж, Джастін Бонд, Джейн Каунті і багато інших.

Коротка і брудна історія Квіркора

Дві людини заклали основу Квіркора – Г. Б. Джонс і Брюс Ла Брюс – через створення Зіна J. D., журналу, який критикував «обуржуатизований гей-рух і проблематичну сексуальну політику панк-року», де публікувалися їх власні роботи і роботи інших маргіналізованих квір-художників.

Дивіться також | У цього жахливого фільму Брюса Ла Брюса найнижчий рейтинг серед усіх ЛГБТК-фільмів на сайті Rotten Tomatoes

Ла Брюс, який надалі став знімати фільми про табуйовану гей-сексуальність, розповідає журналу Dazed:

«Асиміляція геїв почалася вже тоді, посилена кризою, пов’язаною з епідемією СНІДу, гей-рух став дистанціюватися від найбільш некерованих, екстремальних і радикальних своїх елементів – квіри не вписувалися в білий буржуазний патріархат геїв».

У панк-рок культурі до появи Квіркор переважали гетеросексуальні білі чоловіки, а Квіркор протиставляв себе авторитетам і заперечував ідею про те, що геї і лесбіянки повинні бути респектабельними і не відрізняються від «натуралів». Зін часто зіставляв порнографічні зображення з гнівним текстом, що стверджує перевагу квірів.

Ла Брюс говорив, що він хотів, щоб журнал «відображав існування не тільки квірів всіх рас, вікової категорії, гендерів і сексуальних уподобань … (не тільки) квірних панків, а й ув’язнених, повій, пригноблених расових меншин, трансгендерних людей … будь-кого, хто не вписувався в систему і мав схожі інтереси, сексуальних збоченців і радикалів».

Як Квіркор чпокнув гендерну політику

Квіркор збігся з появою руху Riot Grrrl (яке робило акцент на культурній владі фемінізму, репродуктивних правах і гендерної ідентичності), але також створив власний бренд “гендер чпокнув політику”, в основному завдяки чорній інтерсексуальній перформанс-артистці Вагінальній Крем Девіс (Vaginal Cream Davis).

Хоча Девіс ніколи не вважала себе музиканткою і навіть заявляла, що «Я ніколи не ставила перед собою завдання кого-небудь розважати», вона все ж брала участь в музичних арт-групах на кшталт Black Fag, ¡Cholita! The Female Menudo і The Afro Sisters, які створювали музику з явним фокусом на теми сексуальності і раси.

Журналіст Арі Фітцжеральд сказав, що Девіс використовувала свої перформанси «щоб познущатися і посміятися над старорежимним укладом, критикувати привілеї білих людей і патріархат за допомогою тонкого гумору і видовищністю в стилі Поля чудес».

Політика Квіркору диктувала, що не існує первинного або чистого способу вираження гендеру або сексуальності – навіть якщо ви будуєте свою ідентичність навколо фетишу, горді тим, що маєте захворювання, які передаються статевим шляхом, чи маєте багато коханців, чи хочете вести уроки по гей-сексу в школах, або ж якщо для вас не має значення гендер бажаних вами геніталій, або ви хочете укласти шлюб з самими собою і мастурбувати до смерті.

Дух Квіркора продовжує жити в сучасній політиці гендеру та сексуальності.

У 2010 і 2011 роках, коли головними питаннями ЛГБТ-руху в США стали боротьба за те, щоб геям і лесбіянкам дозволили служити в армії і укладати шлюби, видавництво Against Equality Press опублікували дві збірки есе під назвою «Проти Рівноправності» (Against Equality), які критикують ЛГБТ-шлюби і виступають проти служби в армії.

Деякі нариси виступали проти фокусу на праві служити в армії, критикуючи мілітаризм США і риторику, що використовує проблеми ЛГБТ-людей в країнах Близького Сходу для виправдання ворожості і військових вторгнень в регіони. Інші говорили про те, що фокус на праві укладати шлюби, відволікає від більш важливих проблем, таких як гендерна рівність, секс-робота і насильство над дітьми.

Крім того, вплив Квіркора очевидний і в роботі сучасних активістів, які піддають критиці участь у гей-прайдах корпорацій, що забруднюють навколишнє середовище, створюють приватні в’язниці, а також поліції, відомої своєю історією расистського і гомофобного насильства.

Ви також можете знайти невеликі квіркор-групи на місцевих музичних квір-фестивалях, таких як Another Country і Gay Bi Gay Gay. Також існують онлайн-спільноти на Фейсбуці (як показує це однозначно Квіркор відео з групи Bottom Leftist Memes).

Це аж ніяк не вичерпана історія, так що ось гарне інтерв’ю з деякими засновниками Квіркора.

А ви знали про рух Квіркор?

Переклав на українську користувач Hornet @idgaf5

Related Stories

Кольорові квіри відверто обговорюють расизм, з яким вони стикаються в гей-додатках
Фотограф Пітер Худжар показує геїв, дрег-квін і квір-фріків Нью-Йорка сімдесятих
Нове дослідження від Hornet виявило, що багато геїв не відчувають себе в безпеці, перебуваючи вдома під час карантину
Деякі чоловіки, які займаються сексом з чоловіками, вважають, що "бісексуал" - це "занадто по-гейськи"
Quantcast