Цей дослідник дає можливість іранським геям бути почутими

У такій країні, як Іран, де одностатеві стосунки караються тюремним ув’язненням і навіть стратою, геї рідко мають право голосу, якщо вгазалі мають. Але один іранський дослідник хоче дати їм цей голос у своїй новій книзі «Голос іранських гомосексуалів», одній з двох книг, які він недавно опублікував.

Обидві його книги опубліковані під псевдонімом Бахрам Афруз (назва іншої книги «Релігія і гомосексуальність: історична помилка») доступні для безкоштовного скачування тут, в його блозі.

У передмові до «Голосу іранських гомосексуалів» він описує, як створювалась його книга:

«Після прочитання «Чорнобильської молитви»Світлани Алексієвич мені прийшла в голову ідея написати цю книгу. Під час створення, я подорожував по Ірану і збирав інформацію про досвід геїв по всій країні. Потім провів інтерв’ю з більш ніж 100 людьми, [тільки] частина з них була обрана для мого докладу. [В] цій книзі іранські квіри розповідають, як це бути гомосексуальним в дуже консервативній країні, де бути геєм – це злочин. Щоб краще зрозуміти ситуацію, доповідь була розділена за такими темами, як ідентичність, сексуальне насильство, потреба в прихильності, любов, партнерство, літні геї і т. д. Я сподіваюся, що книга чітко демонструє помилкові забобони, які існують навколо іранських гомосексуалів, яких люблять називати ненормальними, хворими і т. д.

Деякі з глав його книги «Голос іранських гомосексуалів» мають назви: «Я не грішник», «Місто кохання, місто самотності», «Засуджений до смерті», «Трагедія сексуального насильства» і «Страх бути старим і самотнім”.

В іншій своїй книзі «Релігія і гомосексуальність: історична помилка» Бахрам Афруз досліджує складні відносини найстаріших світових релігій (і релігійних лідерів) з гомосексуальністю, включаючи історичні помилки щодо причини виникнення гомосексуальності.

Обидві книги написані на фарсі (перською мовою).

Якщо вам цікаво прочитати «Голос іранських гомосексуалів» або «Релігія і гомосексуальність: історична помилка», ви можете зробити це тут.

Використовувані фото: Елверт Барнс