Класичний фільм «З дев’яти до п’яти» по суті був чорною комедією про вбивство

Не дуже схоже на комедію: тріо секретарів вирішили постояти за себе в боротьбі проти жорстокого, абьюзивного боса. Але фільм «З дев’яти до п’яти» (1980) залишається улюбленим і десятиліття потому, не тільки тому, що він дуже смішний, але і через сильну феміністичну позицію стосовно рівності на робочому місці. Сьогодні він відображає працівників, які повстають проти гнобителів – тема, яка залишається актуальною як ніколи (або більше того – нерівність доходів чоловіків і жінок).

Ідея для фільму виникла в Бостоні, де існувала організація під назвою «З дев’яти до п’яти», яка підтримувала професійно працюючих жінок. Одна із засновниць була подругою акторки Джейн Фонди (англ. Jane Fonda) і ділилася з нею історіями, які чула від колег. Так почала формуватися ідея для фільму. Спочатку задуманий як драма, фільм повільно перетворився на фарс зі спробами вбивств, і тільки потім вже в комедію в широкому сенсі.

Джейн домоглася включення в роботу над фільмом акторки Лілі Томлін (англ. Lily Tomlin). Спочатку Лілі відмовилася – вона була вимотана після зйомок у попередньому фільмі «Жінка, що неймовірно зменшується». Жінка спочатку сказала, що не хоче зніматися в черговій кінострічці, але її тодішній партнер, а тепер дружина, Джейн Вагнер (англ. Jane Wagner), переконала її передумати.

Також запросили співачку Доллі Партон (англ. Dolly Parton), щоб залучити аудиторію шанувальників її кантрі-музики. Доллі раніше ніколи не знімалася у фільмах, і подумала, що їй доведеться вчити кожен рядок сценарію – навіть для сцен, в яких її не було. Вона вклала вигідну угоду: за свою появу у фільмі вона попросила можливість написати головний саундтрек. Незважаючи на вихід в той же час треку від Шіни Істон (англ. Sheena Easton) з такою ж назвою, пісня для фільму від Доллі стала величезним хітом, який був номінований на премію Оскар, і виграв дві премії Греммі. З тих пір вона встановлювала схожі домовленості з творцями кожного фільму, в якому співачка знімалася, єдиний виняток фільм «Сталеві магнолії».

Успіх фільму привів до створення однойменного телесеріалу. Як і фільм, ситком користувався великою популярністю, тривав 6 років, протягом яких по каналу ABC показали близько сотні епізодів. Сестра Доллі, Рейчел, зайняла її місце. 15 років по тому Доллі почала працювати над музичною версією фільму, і незабаром на сцені опинилася Еллісон Дженні (англ. Allison Janney) в головній ролі ремейка класичного фільму. Режисером став Джо Мантелло (англ. Joe Mantello), добре відомий завдяки драмі «Любов! Доблесть! Співчуття!» і мюзиклу «Зла».

Фільм досягнув великого успіху – єдиний фільм, який заробив більше в тому ж році, став «Зоряні війни. Епізод V: Імперія завдає удару у відповідь» (The Empire Strikes Back). Звісно, далі негайно пішов сиквел, і фільм «З дев’яти до п’яти» проіснував довгий час в різних форматах. Однак сиквел був не зовсім прямим продовженням, бо всі виконавиці головних ролей вже давно на пенсії (хоча все ще працюють). Причина одна – смерть сценариста/кінорежисера Колліна Хіггінса (англ. Colin Higgins).

На додаток скажемо, що фраза «З 9 до 5» вже трохи застаріла, так як в наші дні все частіше роботодавці експлуатують офісних працівників до шостої вечора. Можливо це знак, що фільму вкрай необхідно сучасне переосмислення, сфокусоване на крадіжці робочих сил капіталістичними керівниками.

А ви знали про оригінальну ідею, що стоїть за фільмом «З дев’яти до п’яти»?

Ця історія була вперше опублікована 26 липня 2018 року

Переклав на українську користувач Hornet @idgaf5